Стать є одним із головних елементів соціальної стратифікації. У суспільстві існують, взаємодіють та співвідносять свої інтереси дві великі соціальні групи: чоловіки та жінки. Але треба розрізняти біологічну стать і стать cоціальну. Біологічна стать визначає анатомічні (фізичні та генетичні) відмінності, що й різнять між собою чоловіків та жінок. Але вони не такі важливі, як те соціальне значення, яке надається цим відмінностям у суспільстві.
Соціальна стать означає сукупність норм поведінки та позицій, котрі зазвичай асоціюються з чоловіком і жінкою в цьому суспільстві. Соціальна стать не є природною, вона визначається суспільством і стає зрозумілою лише в процесі соціальної взаємодії. Пов'язані з нею соціальні ролі не є фіксованими: вони змінюються з часом та різняться за типом культури.
Що ж таке "ґендер"? Цей термін походить від латинського gender - "походження", "рід". Вперше його використав американський психоаналітик Роберт Столлєр у 1968 році в своїй книзі "Стать та ґендер: про розвиток чоловічості та жіночості". Ґендер - це поняття, яке означає статеві соціальні очікування представників різних статей один від одного. Ґендер, на відміну від поняття статі, стосується не фізіологічних відмінностей між чоловіком та жінкою, а соціально сформованих рис, які притаманні чоловікам чи жінкам. Тобто, ґендер - це, так би мовити, соціальна стать або соціостать.
Ґендерні дослідження - дослідження соціальних та соціоисихологічних особливостей чоловіків та жінок у даній культурі - з'явилися лише після виникнення та з подачі фемінізму.
У середині 70-х років у західних університетах виникають центри "жіночих" досліджень, під час яких і почали використовувати термін "ґендер".
Існує декілька напрямків сучасного фемінізму. Серед основних виділяють такі:
- ліберальний фемінізм, головна мета якого полягає в забезпеченні жінок однаковими з чоловіками умовами та можливостями особистісного росту у сфері освіти та громадянських прав. Цей напрямок фемінізму має реформаторський характер і спрямований на пошук нових шляхів поліпшення становища жінок у межах існуючих соціально-економічних структур;
- гуманістичний фемінізм передбачає, що жінки повинні мати ті ж соціальні можливості, що й чоловіки. На глибоке переконання представників цього напрямку, жінки, виявивши достатню активність, цілком спроможні посісти гідні їх місця в суспільній ієрархії. Тому цей феміністичний напрямок вимагає "однакових прав для всіх дорослих людей". їх девіз можна сформулювати так: "Дайте нам відчути себе громадянами й забути, що ми жінки";
- жіночоцентричний фемінізм, речники якого вважають, що всі страждання жінок є результатом заперечення та придушення унікальних жіночих цінностей авторитарною маскулінною культурою. На їхню думку, "жіноче тіло й діяльність є резервуаром суттєвих цінностей для суспільства та політики". Тому необхідно використовувати вищу жіночу мораль (альтруїстичну за своєю суттю на противагу егоїстичній чоловічій) як основу політичного життя та громадянства;
- деконструційний фемінізм, представники якого вважають, що в основу фемінізму треба ставити не природу "жінки". Вони за загальний плюралізм у політиці та суспільстві, а не тільки за гендерний, бо всі індивіди мають свої особисті інтереси та потреби, і тому вони не можуть задовольнитися однією моделлю;
- марксистський фемінізм (соціал-фемінізм), основу якого складають уявлення про абсолютно рівні права чоловіків і жінок, без урахування їхніх статевих особливостей. Також прихильники цього напряму вважають, що між жінками та робітничим класом є чимало спільного, і, перш за все, це те, що і тих, і тих довго використовували як дешеву робочу силу. І тому, взявши участь у боротьбі пролетаріат; жінка таким чином звільнить і себе;
- радикальний фемінізм наполягає на тому, що причина пригнічення жінки лежить у тотальному пануванні над нею чоловіка, причому не тільки в суспільних відносинах, а й у приватному житті (сім'я, кохання, шлюб, домогосподарство). І вже настав час вирватися з-під цього гніту, бо насправді чоловіки ні на що не здатні (окрім участі в репродуктивному процесі). Спостерігається вкрай негативне ставлення до всього чоловічого. Звідси випливає й назва напрямку - "радикального фемінізму" - повний і радикальний перегляд усієї існуючої системи, аж до повного зруйнування патріархальної системи;
- психоаналітичний фемінізм намагається з'ясувати причини підпорядкованого становища жінки в суспільстві та в родині за допомогою психоаналізу (К.Хорні, Н.Ходоров, К.Галліган, Дж.Батлер);
- "чорний фемінізм", прихильники якого критикують "білий фемінізм", по-перше, за те, що останній занадто етноцентричний, бо все пояснює з точки зору своєї нації і культури, а по-друге, за те, що він вирішує за "чорних", що їм думати і робити. Таким чином, негритянські феміністки вважають, що їх дискримінують відразу за двома напрямками: за. расою та за статтю.
Саме тому спочатку вони були присвячені дослідженню суспільного становища лише жінок. Ґендерні дослідження сьогодні - це вивчення проблем соціального функціонування не лише жінок, а й чоловіків, як певних соціальних цілісностей зі своїми особливостями та соціальними.
| 
